Любов дивно пахне ваніллю.
Вдихаючи її не поспішаєш,
Чекаєш, що виростуть крила,
А час зупинивсь і кружляє.
Іще вона пахне ТОБОЮ,
Куди вже від цього подітись.
І тихо бриньчить струною,
Загубившись у часі, вітер.
Той самий, що нас підніме
У галактику зоряну, мрійну,
Де нас знайома зустріне,
Яка дивно пахне ваніллю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991179
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.08.2023
автор: Просто Христя