[i]Ніхто не відчує, як воно кипить...[/i]
Море і вбита печаллю пташина,..
Скована волею, тільки згори.
Якщо подивитися знизу - година
Тягнеться тижнями, наче у сні.
Одні лише хвилі, та кинуті в очі.
Зникнув і натяк на диво землі.
Крила все тонуть у зареві ночі,
Більшає в серці живої води.
Сила ще є, але як не упасти,
Як не віддатися хвилям у грі,
Коли на тобі незалежні баласти?..
Вона все літає у денах зорі...
Падає пір'я у сині потоки,
Несеться до краю незнаних надій.
А птаха літає і сипле глибокі,
Сумні намистини...з-під золота вій...
10.08.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991200
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.08.2023
автор: Сара Ґоллард