На старій дорозі
Затихли тривоги -
Панує лишень небуття.
Поодаль ще й досі,
Стоїть до знемоги -
Садок, в нім відсутнє життя.
Умовна там пустка.
В загубленім часі -
Тече поміж віттям буття.
Умите росою,
Водою з сльозою -
Назад вже нема вороття.
14.08.23
світлина: Валентина Ланевич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991312
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.08.2023
автор: Валентина Ланевич