Ви бачили поля пшеничні та безкраї?
Там маки і волошки квітнуть всюди.
Гаряче сонце і блакить на небокраї,
Й привітні, добрі, щирі й чуйні люди.
Чи слухали ви спів гучний і звук трембіти?
Що линуть все у височінь блакитну.
Велич Карпат і полонини, луки в квітах,
Там люди віри з серцем непохитним.
Чи були в садку вишневому за хатою?
Там любо й мило серденько тріпоче.
Чорнобривці, мальви, матіола з м'ятою
Духмянять душу й ніжності шепочуть.
А чи були ви де Дніпро широкий, кручі?
І заповіт Тараса бережеться,
Де плине час і український дух могучий,
Полонить тіло й серце швидше б'ється.
А чули чи співали ви пісні народні,
Які так дзвінко й солодко чарують?
Линуть вони молитвою, як дар Господній,
Споконвіків їх трепетно шанують.
Чи одягали вишиту хрестом сорочку,
Що так старанно вишита руками?
Матусин оберіг і доньці і синочку,
Що свято зберігаємо роками.
Це все про тебе - квітуча, вільна й мила.
Нема такої більш ніде у світі!
Це ненька Україна - душу полонила!
Ну як її всім серцем не любити?
15.08.23
Світлина з інтернету
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991368
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.08.2023
автор: Svetoviya