Як голови повернуть до сонця,
То ніжно квіти бавляться теплом,
Усміхнені ще навіть спросоння,
Вночі були з зажуреним чолом.
Хоча горів полум'яно місяць,
Та зорі миготіли всі вгорі,
Їм тільки сонячне треба світло,
Щоб квітнуть так яскраво на землі.
Струнких, променистих веселиків,
В роздолля безмежна кількість була,
Відвічна картина художників,
Це жовтого поля й неба краса.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991459
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.08.2023
автор: liza Bird