Був серпень. Ходили на Роберта —
на Крістофера точніше.
До сонця лишалось пів оберта,
до осені — збірка Ніцше.
Ми сміхом надривним вривалися
в розпечені сни Могилянки,
де в квітах блакитних Новаліса
жевріли ще теплі уламки.
Рожевий тривоги не зменшував:
й на ньому сліди кровотечі.
Десь там, між Жулянами й Жешувом,
чекали однушки чернечі,
Таких вздовж країни — тисячі.
Думки — у наказ довжиною.
І нори, щурячі чи лисячі,
і сказ, що летить долиною…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991477
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.08.2023
автор: Артем Падалкін