[i][b]Роздвоєння[/b]
« Все, що сорока на хвості принесла...»[/i]
Передбачення
Життя дається нам у боротьбі.
Минає час, і ось – пора у вирій
за обрії і запитання щирі
ти наодинці задаєш собі, –
[i]для чого жив у радості й журбі?
Що залишив? Яка твоя дорога?
Які ще не завершені труди?[/i]
Адже тобі не хочеться туди,
де на чеку Харонова пірога
на хвилях течії? Усе мине,
але усе одно чекай мене,
як я чекаю нашу перемогу...
щомиті наближаємось до Бога,
аби любити вічне і земне.
[i][b]Зцілення[/b]
« Не все втрачено...»[/i]
Передчуття
Лишаюся повіреним твоїм
у цій земній і неземній юдолі,
наперекір і долі, і недолі,
аби задовольнятися усім,
що є і буде ще у цьому світі
добра і зла, борні і суєти...
А що нам залишається? Іти,
іти туди, де сонце ще сідає,
усе-таки, на заході щодня,
де є надія на оазу раю
та білого у яблуках коня,
якого ще підковує лукавий,
де родять груші-дулі на вербі
і фіґи для спокуси на агаві...
а люди ходять по алеї слави,
яку самі видумують собі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991495
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2023
автор: I.Teрен