Ирина Шувалова. Дни перед отъездами

эти  дни  перед  отъездами  –  невозможно  их  пережить

как  невозможно  добежать  до  конца  дистанции  когда  колет  в  боку  и  темнеет  в  глазах
как  невозможно  донырнуть  до  белой  далекой  раковины  на  дне  когда  вода  над  тобой  тяжелеет  становится  больше  и  мягче  начинает  казаться  теплей
как  невозможно  дойти  до  конца  длинной-предлинной  улицы  ведущей  к  железнодорожному  вокзалу  за  три  минуты  до  отправления  поезда  с  неуклюжим  грохочущим  чемоданом  на  колесиках
как  невозможно  сказать  ему  что-нибудь  в  спину  когда  он  так  поворачивается  и  выходит  из  комнаты
как  невозможно  во  сне  принести  маме  воды  в  кружке  из  которой  вода  всё  время  выливается  а  мама  больна  мама  без  воды  вот-вот  умрет
как  невозможно  точно  воспроизвести  в  воображении  своё  лицо  в  зеркале  десять  лет  назад  и  то  каким  оно  было  смотреть  в  зеркало  изнутри  того  лица
как  невозможно  не  видеть  перед  глазами  голубя  раздавленного  колесом  автомобиля
как  невозможно  найти  во  тьме  кнопку  выключателя  на  стене  чужой  гостиничной  комнаты
как  невозможно  спрятать  красное  пятно  на  юбке  когда  оно  так  широко  расплывается  а  тебе  нечем  его  закрыть  и  нет  стены  к  которой  можно  прислониться
как  невозможно  сказать  умершим  всё  что  мы  хотели  им  сказать
как  невозможно  остановить  дождь
самого  себя  обнять
открыть  квартиру  в  которой  только  что  замкнул  ключи
предотвратить  взросление
приход  зимы  и  смерти

невозможно  пережить  дни  перед  теми  днями  когда  тебя  не  будет  здесь  где  ты  сейчас
ибо  здесь  где  ты  сейчас  тебя  не  будет  уже  никогда

2021

(Перевод  с  украинского)

Оригинал:

дні  перед  від‘їздами

ці  дні  перед  від’їздами  які  неможливо  пережити

як  неможливо  добігти  до  кінця  дистанції  коли  коле  в  боці  й  темніє  в  очах
як  неможливо  допірнути  до  білої  далекої  мушлі  на  дні  коли  вода  над  тобою  важчає  більшає  м’якшає  починає  здаватися  теплішою
як  неможливо  дійти  до  кінця  довгої  довгої  вулиці  що  веде  до  залізничного  вокзалу  за  три  хвилини  до  відправлення  потягу  з  незграбною  гримливою  валізою  на  коліщатках
як  неможливо  сказати  йому  щось  у  спину  коли  він  отак  повертається  і  виходить  із  кімнати
як  неможливо  уві  сні  принести  мамі  води  у  кухлику  з  якого  вода  нескінченно  виливається  а  мама  хвора  мама  без  води  ось-ось  помре
як  неможливо  відтворити  в  уяві  точно  своє  обличчя  в  дзеркалі  десять  років  тому  і  те  як  воно  було  дивитися  в  дзеркало  зсередини  того  обличчя
як  неможливо  не  бачити  перед  очима  голуба  розчавленого  колесом  автомобіля
як  неможливо  знайти  у  пітьмі  кнопку  вимикача  на  стіні  чужої  готельної  кімнати
як  неможливо  сховати  червону  пляму  на  спідниці  коли  червона  пляма  на  спідниці  так  широко  розпливається  а  ти  не  маєш  чим  її  затулити  не  маєш  стіни  до  якої  присунутися
як  неможливо  сказати  померлим  усе  що  ми  хотіли  їм  сказати
як  неможливо  зупинити  дощ
самого  себе  обійняти
відкрити  квартиру  у  якій  щойно  замкнув  ключі
відвернути  дорослішання
прихід  зими  і  смерті

неможливо  пережити  дні  перед  днями  коли  тебе  не  буде  тут  де  ти  зараз  є
бо  тут  де  ти  зараз  є  тебе  не  буде  вже  ніколи

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991516
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 17.08.2023
автор: Станислав Бельский