Твій подих хвилює - немов він останній
і в дотику губ твоїх чую життя,
без тебе існую - ця ніч немов крайня,
хоч дайте дожити її вже сповна.
Твій подих хвилює - як шторм в океані,
відчув я нарешті потрібність буття.
Та завтра - прокинувшись «двоє» у спальні,
в твоїм серці штиль і я знов не я
То нащо це все - тривожити душу
Й плекати надію неторканих руж.
Коли б не зустрілись з тобою у стужу,
ти серце моє уже більше не руш.
Не руш, не чіпай, не тривож ту реальність,
в якій ми кохаєм без болю і меж.
Там добре живеться , у сні бездоганність
Якої , нажаль , наяву не знайдеш.
P.S. Вірш приснився)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991619
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.08.2023
автор: Didiyko