Цьогоріч рясно яблука вродили
звисає до землі важке гілля!
Старався певно з усієї сили
з вологою пророк, святий Ілля…
Лягає у валки потужний колос,
аби на стіл дістатись колобком,
і трави у лугах стоять у пояс,
несуть корови з паші молоко…
У соти меду наносили бджоли,
а в глеку дозріває житній квас…
Вплітається у споконвічне коло
в гарячім серпні – яблуневий Спас!
Стоїть, немовби хлопці-оборонці,
уздовж дороги соняшників стрій.
Досушує жарке південне сонце
отави, з літом скручені в сувій…
На зсуві літ, на переломі долі
не тільки Україна – цілий світ.
Чи допоможе на кривавім полі
укотре нам старий Новий Завіт?.
Ворожі гради сіють смерті стронцій
несучи світу, як завжди, своє…
Та незбориме українське сонце
з-за обрію нестримно постає!
18.08.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991647
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.08.2023
автор: Олександр Мачула