КОЛИ?
Коли минуть жахливі дні і ночі?
Коли війна піде́ у небуття,
Минуть жахи́, неначе поторочі,
Й не буде ворог забирать життя?
Коли птахи́ ворожі розіб’ю́ться
І приземля́ться всі на болота́х?
Коли ординці кляті схаменуться
Й до нас вони не йтимуть навіть в снах?
Коли війна покине землю нашу?
Коли грозі війни́ прийде́ кінець?
Коли сміття верне́ться в сво́ю р@schу,
Щоб переможний ми сплели́ вінець?
Коли орда не буде нас вбивати
І кров не буде литись по землі́?
Коли все перестануть руйнувати
Ці не́люди, потвори, моsk@лі?
Коли в могили цвіт лягать не буде?
Коли полин забудемо на смак,
І ниви знов заколося́ться всюди,
І замість мін розквітне знову мак?
Коли в страху́ ми перестанем жити?
Коли тривоги час у нас мине?
Коли ми перестанемо тужити
Й не будем гинуть?... Це є головне.
18.08.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991677
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.08.2023
автор: КОРОЛЕВА ГІР