Пакує літо
Свою валізу.
Як мало часу
Для пакувань....
Все пережите
Кладе донизу,
Бо зверху місце
Пустих бажань:
Що не збулося,
Що не вдалося,
Чомусь не склалось,
Не сталось так...
Щоліта літо
У гості просять,
А там - шкодують,
Що у літах...
Безжально літо
Збере з собою
І тихі ранки,
Й спекотні дні,
І непомітно
Спливе з водою,
Лишивши згадки
Свої одні.
Здається, стільки
Ми мали часу!
А скільки планів!
А скільки мрій!
Тому й сумуєш
Отак щоразу,
Як вступить осінь
В ріку подій.
І будуть зміни,
І буде вітер,
Розвіє смуток,
Й настане час,
Коли замріє
Далеке літо
І повернеться
Іще до нас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991807
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.08.2023
автор: Тетяна Бонд