Не згадуй про слово “Життя”.
Занадто це пафосне слово.
Законний наш спадок — сміття,
марноти, аркан людолова.
Не віриш мені чи собі,
ковзни сторінками Писання,
немов по шершавій трубі,
до дзеркала розпізнавання.
Хай зміниться білий костюм
на щире лахміття вигнанця,
зі сміхом обійметься сум,
шляхетність з приниженням бранця.
20.08.2023.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991810
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.08.2023
автор: Валерій Коростов