А серце відчувало вже незгоди,
Вона ж здавалося була сліпою,
Сміялася з віджитої епохи,
Ота тепер відповіла війною.
Нараз заплакало небо в печалі,
Коли бажала ще жити в любові,
Та зразу прийшла до тями насправді,
Це пекло, ллється тут стільки вже крові...
Земля шалено запалала слідом,
Її душа розривалась від болю,
Відтак, сміливо ухвалила, гідно,
Собі та іншим сказала, я встою!
І впевнено зараз відповідає,
Ідуть не відає звідки підказки,
Жахіття відвічного не буває,
Віднині ворог діждеться поразки.
Розквітне ненька Україна знову,
Засяють златом незміряні поля,
Віддасть і Всесвіт всій блакиті вроду,
Країна наша, обраниця творця!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992033
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.08.2023
автор: liza Bird