Огорну тебе в обрій вечірній,
В теплі промені слів оксамитових.
Зачарую тебе, непокірную,
Та осиплю мереживом квітковим.
Заховаю, туманною ватою
Підмостивши, щоб солодко спалося,
І здалека, з дощами-розкатами,
Заспіваю, як хмари зібралися
В візерунки чудові, намріяні
Серед снів твоїх, дивних та радісних,
Як ліси в надвечір'ї малиновім
Колисковими перекликалися,
Як зірки, лиш на небі з'явилися,
Мерехтіли, змагаючись з сонечком,
І як місяцем вмить освітилися
Твої мрії, що глянув в віконечко.
Обгорну, ніби жаром коминовим,
У обійми згорну, дам розтанути.
Помандруєм, у казку поринемо,
Сни цікаві разом переглянути.
2017 рік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992038
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.08.2023
автор: Володимир Науменко