Ну щоб здавалося слова

Ну  щоб  здавалося  слова

Ну  щоб  здавалося  слова,
Так,  просто  невагомі  звуки,
Чи  на  письмі  чорнильні  знаки,
Спалив  папір  –  і  слів  нема.

Зникають  в  попелі  рядки,
Але  ж,  яка  в  них  дивна  сила,
Святе  Письмо  не  раз  горіло,
Та  лиш  міцніло,  навпаки.

Від  слів,  що  прозвучали  щиро,
У  серці  квітка  розквіта,
Тих  слів  тендітна  простота,
Здається,  володіє  миром!

Слова  як  мед,  слова  як  меч,
Слова,  що  гоять  і  вбивають,
Такі,  що  мури  розбивають,
Або  будують  всупереч.

Слова,  цілющі  як  бальзам,
Які  лікують  тіло  й  душу,
Доречно  сказані  і  слушно,
В  утіху  пролитим  слозам.

Слова  гіркі,  слова  п‘янкі,
Слова  правдиві  і  облудні,
Так  часто  сказані  прилюдно,
Не  втримавшись  на  язиці.

Слова  такі,  що  попри  все,
Колись,  на  жаль,  не  прозвучали,
Кохання  зізнанням  не  стали,
Хоч  так  чекалося  на  те!

І  тут  слова  і  там  слова,
Слова  життя  наше  складають,
Дають  його  і  відбирають,
Людина  словом  є  сама.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992165
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.08.2023
автор: Костянтин Вишневський