І знову вересень в думках... десь застигає у повітрі...
І знову сни якісь сумні свої мережива плетуть,
Серпанком, пасмами-примарами зливаються із вітром
Та вранці баряться, тримаються, ховаються, не йдуть...
І знов їх, тисячі вітрил, немов нанизує на гілля...
А східці, вікна всіх вітрин покриє пилом... сірим пилом...
І знову паморозь примарна - за комір струменем повільно...
І знову рік втомився хмарний, нам незнайомий, непомітно....
Залишив слід у всіх серцях, тяжкий, до крові гострим лезом...
А десь калина у лугах, немов червоне дике плесо...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992217
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.08.2023
автор: Володимир Науменко