Коли весною потепліло, я посіяла, на підготовленій грядці, три рядочки огірків та обсадила, по краях грядки, насінням кукурудзи. Наступний врожай радував мій зір. І огірочки зазеленіли в рядочках, і, кукурудза, весело піднімала свої тендітні пагони до сонця, котре щедро поливало землю життєдайною силою.
І зацвіли мої огірочки, та згодом дали гарний урожай, і, звичайно, ж приємні клопоти зі збором урожаю. Зашуміла на вітрові, гінким, високим стеблом, і, кукурудза, з видовжено-округленими качанами, з русими косами. Я вже придивлялась до тих качанчиків, бажаючи їх посмакувати. Зірвала декілька кукурудзин, відварила: ніжні, смачні, солоденькі.
Та трішки би ще підоспіти ним, - подумала.
Як то водиться, все якась інша робота знайдеться в господарстві, була б до неї охота. Так, за копанням картоплі, проминула неділя, аж глип я, чомусь, побіля кукурудзи, сиротиною лежить зірваний чакан кукурудзи. Підійшла я ближче до грядки, а, там, майже чверть кукурудзин стоять без качанів.
Хотіла посердитись, та, натомість, усміхнулась з подякою.
Якби ж не сердечні сусіди, я би, можливо, і не зауважила, що вже прийшла пора давати раду врожаю кукурудзи, отож, те я, не гаючись, і зробила.
26.08.23
світлина: Валентина Ланевич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992305
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.08.2023
автор: Валентина Ланевич