Немов зі мною дощ сьогодні плаче.
І як сльозинки краплі на вікні.
Чомусь так серцю боляче, неначе
Ти, щойно, кинула мені в обличчя «Ні».
На склі тебе серед краплинок бачу.
А може ти то, під дощем до мене йдеш
Та вже ніколи, навіть як заплачу,
Мене до себе ти не пригорнеш.
Спливає час, та я все сподіваюсь,
Що телефон зупинить мій відчай.
Ти скажеш: «Любий, я до тебе повертаюсь!
Нема життя без тебе, зустрічай!»
Колись, я знаю, туга за тобою мине.
Відкрию щастю двері я свої.
Шкода, що інша жінка до грудей прилине.
І будуть пестить мене губи не твої.
Печаль дощем на землю знову ллється.
Та суму не побачиш ти мого.
На все життя кохання раз дається.
Тому втрачати важко нам його.
22.02.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992340
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.08.2023
автор: Федір Тернянський