Тарханкут



Тихо  хлюпа  прибій,  душу  він  полонить,
Чебрецю  запах  чується  в  гості.
Тарханкута  цей  край,  скель  пастельні  тони,
Первозданність  же  бухт  тане  в  млості…  

А  маяк  велетень  –  погляд  прямо  в  зеніт,
Морякам  в  ніч  сигналить  миганням…
Хто  хоч  раз  побував,  тягне  мов,  як  магніт,
Знов  вернутися  –  пристрасть-бажання…

Тонконог  і  типчак,  юринея,  в’юнок,
Ковила  Лессінга  тут  зростають.
Скіфів  кіннота  мчала  і  в  цей  закуток,
Тут  історію  хвилі  гойдають…
27.08.2023  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992345
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.08.2023
автор: Променистий менестрель