Розсіває роси
ніч
на поля.
Чую: десь голосить
сич
звіддаля.
Місяць небом тихо
йде
в свиті хмар.
Де ж ти, ждана втіхо,
де? –
Все нема...
Променіють сріблом
в тьмі
юрми зір;
Цокотить охрипло
мій
часомір.
Вже надносить осінь
в дім
холоди...
Я в печалі зовсім,
втім,
як завжди.
[i]26.VIII.23 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992355
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.08.2023
автор: Прозектор