Вона іде. Бреде малими кроками
По стиглій ниві ген за небокрай.
Сильнішає, мудрішає із ро́ками.
Зозуле, куй же їй, не замовкай!
Пережила і голод, і кріпаччину,
І зашморг більшовицької руки...
Було всього і знищено, і втрачено,
Лишився крок!.. Але який важкий.
Вона іде, хай щоби там не сталося,
На спині хрест огрядний донесе,
Щоб тільки діточки́ не відверталися,
Любили щоб її понад усе.
24.08.23
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992457
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.08.2023
автор: ЛУЖАНКА