Ти здавалась в пітьмі лиш іскрою,
та палаєш в мені полум'ям.
Нехай дують вітри розхристані,
я згорю із твоїм ім'ям.
Ти із каменя стала скелею,
об яку я б'юся, на яку спираюся.
Я повис під твоєю стелею,
я залишився сам на сам.
Стало гірко про тебе думати,
ти розплакалась у мені зливою.
Якщо змиєш мої спогади,
залишися такою ж милою.
Або й далі дивися повз мене спідлоба,
або скоса на мене байдуже зиркай,
як люблю я сумний твій погляд
божевільно, ніжно і тихо.
І колись я таки змирюся,
що ти інша, складніша за мрію.
Головне зоставайся поруч,
залишися такою, як ти є.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992494
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.08.2023
автор: Мертвий дуб