Соняхи

Час  не  спотворює  миті,
Не  видозмінює  форми:
Щастя  із  часом  не  гіркне
І  не  світлішає  чорне;
Не  притемняться  чорне,  
Не  обіляється  біле.
Ні,  час  не  лікар  –  не  гоїть:
Пилом  притрушує…
Пилом...
Попелом  днів  календарних
Сійся!
Ой  сійся-родися!
Тільки  все  марно…
Все  марно,  
Бо  ні  ячмінь,  ні  пшениця
Не  проростуть…
Скільки  жита?!
Рід  колоситись  не  буде.
Чорне  насіння  у  квітах.
Чорна  розпука  у  грудях.
Квітки  зімкнулося  коло
Смерті  в  котлі  Іловайська.
Ні!
Не  пробачим  ніколи!
Скільки  б  не  сплинуло  часу.
Скільки  б  не  випало  пилу,
Скільки  б  не  вилилось  солі!
Квіти  на  свіжих  могилах
Ми  не  пробачим  ніколи!
Янголів  військо  зібралось
З  воїнів  вільного  роду  –
Небо  тримайте  над  нами,
Доки  тримаємо  спогад.
Попелом…
Попелом…
Пилом  –
Дні  календарні…
О,  доле!
…не  залікує!
…не  зцілить!
Соняхи  в  чорному  полі.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992567
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.08.2023
автор: Серафима Пант