Втомившись сонце, десь за обрій, впало.
Панує тиша, що здається аж дзвенить!
Вже розгорнула ніч зіркове покривало.
Село заснуло. Й степ широкий спить.
І лише зорі, у холоднім мерехтінні,
Нагадують про тлінність нашого буття.
Зірвалась зірка вниз згораючи в падінні.
То люди кажуть, що це хтось пішов з життя.
Через усе небо, між галактик, в’ється
Чумацький шлях. І я по ньому йду.
Та є межа, де вмить все обірветься.
Я в степ широкий зіркою впаду.
25.02.2019 г
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992605
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.08.2023
автор: Федір Тернянський