ВІРШ БЕЗ НАЗВИ

Замальовка  неба  сіро-синя.
А  асфальт  -    крапчасто  -  сіро-  чорний.
А  в  життя  чорнясто-білій  скрині  -
Серця  кольорів  безодня.

Буревій  без  вибору  кида
Інколи  у  вирву  безнадії.
З  неба  -  дистильована  вода
Душу  струмом  грому  розговіє.

Боровик  схиляється    уночі
В  рукобійми  пізньої  суниці,
Спорами  вулканними  тріпоче.
Мов  рубіни  щічки  у  дівиці.

Силу  волі  ранок  підкує.
Кроками  -  у  сповіді  таємність.
Є  завши,  лише  що  лише  є
Суті  в  цьому  суто  невід'ємність.

Дощ  -  невіглас  ніч  прогнав,
І  згадавши,  що  є  невагомість,
Хмари  з  сонцем  повінчав,
З  щастям  -  горе,  зі  нечестям  -  совість.

Вщерть  життя  сплюндроване  думками.
Туки-тук  без  світла  серце.
Сонця  в  небі  чорна  пляма.
Червня  кілоГерци  -  в  серпня  Герци.

Ніжні  nostalgie-тумани
Скоро  плистимуть  в  світанки.
Розтривожать  давні  рани.
Так,  бувають...  Сонячні  й  криваві...  Ранки.

Веселково-  райдужна  підкова
Посміхнулась  семикольорово.
Щось  зітліє,  щось  воскресне  знову.
Правда  в  цьому  є  стовідсоткова.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992623
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.08.2023
автор: Володимир Загоруй