Я сам для себе створюю життя
Будую, надбудовою, квадрати.
Минають дні, прошкульгують літа.
З'являються нові важливі дати.
З'являються у нім нові обличчя.
А деякі зникають назавжди.
Буває так, що аж душа іскриться
А іноді буває навпаки.
Так хочеться радіти без зупинки
Сміятися так щиро як дитя.
І плакати бо сльози теж цеглинки
В проекті нашім, нашого життя.
Одного дня я розфарбую стіни
В такі незвичні, дивні кольори.
Відбитки лиць, ці пам'ятні картини
Лишу на них, віднині й назавжди.
Сьогодні хочу тиші я додати
Нічного неба, та мільйони зір.
Під небом цим так хочеться чекати
Ось ту котру кохаю до сих пір.
Я з дня у день вбудовую події.
Із року в рік малюю почуття
А ще я, тихо, підкладкою мрії
До свого незвичайного життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992672
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.08.2023
автор: Олександр Крутій