Розквітаю! (переклад за мотивами)
Знову серце від холоду стигне,
В льодяних замерзає кристалах.
Чи врятує свідомість відлига?
Душу в шар крижаний закувало.
Радість, щастя – то тільки примари...
Вже не слухають стомлені крила.
Бог на небо натягує хмари –
Знов фортуну життя віддалило.
Споглядаю себе в цьому світі
Та цей світ у собі споглядаю.
Почуття, як волошки у житі...
Серце тане... і я розквітаю!
18.01.2019
Знову серце від холоду стигне (авторський переклад)
Знову серце від холоду стигне.
Десь поділась думок яснота.
Тисне долу свідомості крига.
Душу сковує знов мерзлота.
Ну а щастя – всього лиш примара...
Так і та... з перебитим крилом.
Бог не схвалює жалібних марень –
Знов у долі життя за бортом.
Споглядаєм себе в цьому світі
Та цей світ споглядаєм в собі.
Кругозори в тенета сповиті –
Мимовіль опинились на дні...
18.01.2019
Снова сердце от холода стынет (исходник)
Снова сердце от холода стынет,
Замерзая в кристалликах льда.
Поглощает сознанье рутина.
Душу сковывает мерзлота.
Ну а счастье – всего только призрак...
Да и тот... с перебитым крылом.
Бог не внемлет дурацким капризам –
Жизнь опять у судьбы за бортом.
Созерцая себя в этом мире,
Этот мир созерцаем в себе.
Кругозоры в попытке расширить,
Невзначай оказались на дне...
26.11.2018
–––––––––––––––
Авторський колаж:
картинки з інтернету
–––––––––––––––
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992685
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.08.2023
автор: Олена Студникова