Де ти, де моє школярство


Вже  не  літо,  ще  не  осінь,
Десь  на  грані  межи  чисел
Думка  лине  світла  й  чиста  –
Над  полями  вітер  носить...
Віднеси  ж  мене,  мій  милий,
В  оту  далеч,  любу  серцю  –
Вік,  де  галстук  піонерський,
Я  ж  мов  голуб  сизокрилий...

Облечу  усі  стежини,
Закутки  душі  моєї,
Мрій  високих  апогеї  –
Щось  збулося,  щось  в  руїнах...
Сторінки  від  часу  зжовкли,
Образ  лиць  живим  відлунням,
З  світлим  поглядом  і  юним,
З  чистим  неба  ореолом...

Ось  за  рогом  рідна  школа  –
Ждеш  школяриків  чергових,
Хтось  з  букетом  васильковим,
Той  в  коробці  з  богомолом.
Вже  не  літо  –  сива  осінь
З  цих  вершин,  куди  дістався
Вже  дивлюся  без  лукавства:
Дім  батьківський...,  сльози-роси...

30  серпня  2021р.


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992708
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.08.2023
автор: Променистий менестрель