Асиметрія півдня: будинки, дерева і вчинки…

Асиметрія  півдня:  будинки,  дерева  та  вчинки,
і  чатують  надворі  коти,  затишна  охорона.
Колір  моря  у  сутінках  —  очі  південної  жінки,
що  навпроти  сидить,  споживає  по  краплі  червоне.
Повітря  поволі  холоне.

Асиметрія  півдня,  і  серпня  сухі  поцілунки.
Чи  я  можу  розслабити  свій  переможний  мускул?
І  чи  можу  я  зняти  спітнілі  свої  обладунки?
Обернувши  до  сонця-люстерка  обличчя-пелюстку,  
побачити  врешті  пустку.

Бути  тут  —  танцювати  на  кожних  нічних  світлофорах
і  лежать  горілиць  на  нагрітих  за  день  перехрестях.
Хочеш  дихати  сіллю,  та  з  нею  вдихаєш  порох,
бо  він  вже  на  підкірці,  у  серці,  на  іклах,  на  шерсті.
Під  кігтями  крихти  і  в  порах.

Асиметрія  півдня.  Семантика  його  графіті,
морзе  вибитих  вікон,  які  вберегти  не  вдалося…
Та  сухі  поцілунки  на  диво  такі  соковиті!
Колір  моря  вночі  —  це  південної  жінки  волосся,
рамена  її  
відкриті...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992735
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.08.2023
автор: Артем Падалкін