Ловись за повітря…
І кроки свої приглуши.
Згортай у спотворене серце крупинки кориці.
Ввімкни ближнє світло… беззвучну струну зворуши,
як втримаєш поглядом
очі сліпої вовчиці.
Чи пастка, чи пустка…
Чи запах гіркої трави?
В чужі підземелля зачинені мідні дверцята.
І тиша така абсолютна… а ти ж говори…
А ти промовляй, німий князю,
допоки качата
пливуть за водою
крихкої нічної пори
в пустельні, ніким не означені світлі оази.
( ні пастка, ні пустка, ні запах… а ти ж говори)
А ти ж примовляй,
примовляй мені, сонячний князю
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992825
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.09.2023
автор: гостя