Осінній сад мовчав,
Лиш злегка вітер грав
І ледь торкав листочки золотисті.
Вони ж сіяли радо срібним блиском,
Купаючись у сонячнім промінні,
Оздоблюючи миті безгомінні.
О, саде золотий!
Куточку мій святий!
В твоєму лоні я черпаю щастя!
На самоті я тут міркую часто…
Залитий сонечком садок осінній –
Чистилище моїй душі безцінне…
13.10.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992857
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.09.2023
автор: Martsin Slavo