Доторкнись – затремчу,
як на вітрі стеблинка,
поцілуй – я розстану
в солодкім меду
і відчую кохання
щасливу зернинку
ту, що сіяли ми
у веснянім саду.
Як давно це було,
а здається, що вчора,
переливом співали
для нас солов'ї,
зорі нам дарувала
небесна штора,
її Нікта прослала
над нами вгорі.
Ми купались у щасті
весняної ночі,
переплетені сяйвом
небесних світил,
і сьогодні любов'ю
в нас світяться очі,
я без тебе, коханий,
як птаха без крил.
Я плекаю у барвах
кохання озерце,
насолоду найбільшу
спиваю до дна,
її світло блаженством
наповнює серце,
я з тобою в любові
і ніколи одна!
Я до тебе, коханий,
крізь ночі прийду,
свою тишу по вінця
наповню собою,
благодать я у щасті
твоєму знайду
і залишусь навіки
в коханні з тобою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992867
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.09.2023
автор: М_А_Л_Ь_В_А