Яблуневий замріяний сад
Гне додолу гілля обважніле.
Стиглі яблука низько висять,
Кожен плід – як міжзоряне тіло.
Нахиляюсь до зрілих плодів
І ловлю аромати дитинства.
Нюх, на диво, іще не згрубів,
Лиш думок розгубилось намисто.
Яблуневий туманний мій сон
Повертає у згадки сміливі,
Коли вірилось в світлий закон,
Що життя неодмінно щасливе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992931
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.09.2023
автор: Тетяна Мошковська