Жінкам, що я колись любив.

                     Все  ,що    існує    на    землі  –то    є    творіння      божі.
                   Собі    подібне,    в    порівнянні,  можна    віднайти.
                     Мені    здається,  що    жінки    чимось    на        квіти    схожі.
                     Щасливим    можеш    бути      лише    з    ними    у    житті.
                     Є        як    троянди,  пелюстки  з    росою.
                     Або    як    квіти    польові,  що    у    степах  ростуть.
                     Усі    вони      завжди    чарують    нас  красою,
                       І      закохатись  просто    в    них,    коли  вони  цвітуть.
                       Кохати  -  значить      приректи      себе    на    муки.
                       І    ті,    хто    каже    так,  то    може    і    праві.
                       Я      квіти      рвав    не    раз,  поранив    собі    руки,
                       Бувало,    що    шипами,  й    серце    краяв    до    крові.
                       Я    подумки,  усіх    хто    був,  хоч    іноді    згадаю,
                       Бо,    Слава    Богу,    з      плином    часу  ,  жодну    не    згубив,
                       Як    квіти    їхні    імена,  я      у    вінок    сплітаю.
                         І      вдячний      всім    жінкам,    що  я    колись  любив!
                                                                                                                                                                                                                   1.02.2021  г

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992934
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.09.2023
автор: Федір Тернянський