Маленькі кульбабки,
сонячні діти,
тягнуть до мене
проміння своє.
На серці
так тепло,
і я усміхаюсь
золотавим кульбабкам
в одвіт.
Час щосекунди
відлітає у вирій,
бо він не птах,
щоб чекати на осінь.
Маленькі кульбабки,
місяцеві онуки,
наділи
сріблясті кашкети.
Вітер дмухне лиш,
й летять на всі боки
сім'я́нки
із невагомим чубком.
Я теж відлечу,
та, можна,
не завтра?
Можна,
хоч раз ще зустріну
кульбабки нові?
весна 2023 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993022
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.09.2023
автор: Яніта Владович