Осіннє містечко… Порожні алеї…
Перила прикрили води ніжний блиск.
Ліхтар, що сум’яттям душевним навис
розділить печаль… Адже бачить, як зле їй…
Вдивлялася щось там у гладі прозорій.
Опівночі поїзд твій… М’яла білет.
На щось сподівалось, молилось… але
скінчилась під осінь, пожухла лав-сторі.
Своє карбували байдужі вагони –
Крутилися роздуми в ритмі коліс,
а біль загускав, наче темрява ріс:
Тепер у кохання навіки «червоний»,
З'їжачений вітер холодним розрісся,
У тілі прижився – під шкіру вповзав.…
Зажуру в зіницях освітлював місяць.
Одна. Тільки осінь. Печаль. І вокзал…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993053
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.09.2023
автор: Білоозерянська Чайка