За руку осінь вересень привів
Золотокосу в сукні бурштиновій.
І чути журавлів прощальний спів,
Ним зізнаються у своїй любові
Рідній землі, полям та берегам
І річечкам маленьким й озеречкам,
Без них ті будуть дуже сумувать,
Бо на зимівлю відлетять далеко.
Але як тільки скрізь зійдуть сніги,
То із весною до гнізда прилинуть,
Щоби набратися тут сили і снаги,
Адже найкраще їм на батьківщині.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993093
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.09.2023
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський