Відгадай хворобу 6

Відгадай  хворобу  6

Десь  годину  його  трусить,
Зуб  на  зуб  не  потрапляє,
Шкіра  геть  така  як  в  гуски,
Тепла  ковдра  не  спасає.
Руки,  ноги  похололи,
Тиск  піднявся,  серце  скаче,
Усе  тіло  стало  кволим,
І  чужим  якимсь  неначе.
Потім  трясці,  як  не  було,
Залишається  лиш  жар,
Як  вогнем  пашить  все  тіло,
Звідки  взявся  цей  кошмар?
Шкіра  наче  та  пательня,
Кольором  –  червоний  мак,
Нудить  так,  яж  шлунок  верне,
Спрага,  розпач,  переляк.
Ось  нарешті  жар  спадає,
Виступає  рясний  піт,
Хворий  швидко  засинає,
Наче  він  не  спав  сто  літ.
І  така  от  свистопляска,
Не  один  раз  і  не  два,
А  тобі  мала  підказка,
Щоб  хворобу  ти  вгадав.
Паціент  наш  повернувся,
З  африканської  країни,
Де  комарик  доторкнувся,
Носиком  до  його  спини.
Поможи  Свята  Марія!
Це  ж  тропічна  .......

Порпався  один  добродій,
На  городі  босоніж,
І  п‘яту  собі  поранив,
Об  старий  іржавий  ніж.
Рану  він  водою  з  пляшки,
Якось  там  собі  промив,
Подививсь  що  це  не  страшно,
Й  подорожник  приложив.
Через  тижден,  може  більше,
Головний  з‘явився  біль,
Піт  тече,  дратують  інші,
Вавку  сіпає  і  нозі.
Так  заклинило  щелепу,
Що  не  може  рот  відкрити,
Посмішка  як  у  дурепи,
Ні  поїсти,  ні  попити.
Потім  спазмувало  м‘язи,
Всі  по  черзі,  зверху  вних,
Весь  напружився  одразу,
Буцім  ось  злетить  у  вись,
У  хребті  назад  скрутився,
Тіло  стало  як  дуга,
І  над  ліжком  він  прогнувся,
Наче  справжня  райдуга,
На  однім  краю  «веселку»,
Підпирають  міцно  п‘яти,
Інший  же  кінець  міцненько,
Вже  на  маківку  обп‘ятий.
Йолки-палки,  це  капець,
Чувака  спіткав  .......

Дочекався  Боря  візи,
(Мав  давно  вже  хитрий  план),
Вклав  панаму  до  валізи,
І  гайнув  за  океан.
За  спиною  розпочався,
Білосніжний  снігопад,
В  цей  час  Боря  приземлявся,
На  крибський  Тринідад.
Там  лежав  доверху  пузом,
Їв  банани,  пив  коктейлі,
І  шукав  собі  спокуси,
В  прибережному  готелі.
І  таки  знайшов  забаву  –  
Чорноокую  креолку,
Яка  не  цуралась  справи,
І  робила  все  до  толку...
Повернувся  Боря  з  моря,
Щось  не  добре  відчуває,
У  паху  неначе  гиря,
Сечовий  так  розпирає.
Трохи  боляче  мочитьсь,
Геть  виходить  крапля  крові,  
Тут  би  Борі  зажуритись,
Та  він  лише  хмурить  брови.
Це  ніяк  не  гонорея,
Вже  була  –  запам‘ятав!
Як  і  ту  сумнівну  «фею»,
Від  якої  її  взяв.
Здав  аналіз  ПЛР  –  
Знає  ворога  тепер!
В  подарунок  з  Тринідаду,
Він  привіз    ...........


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993098
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.09.2023
автор: Костянтин Вишневський