Яка гірка самотність хризантем,
Настояна на вечоровій тиші…
Живе тут зграйка спогадів і тем
Про нинішнє, одвічне і колишнє.
Вона мене в дорогу провела,
Не знала навіть, чи назад чекати, -
Цей прихисток родинного тепла,
Оця самотня, осмутніла хата.
Мовчить криниця і рясніє плід,
Змарнів город, та гудиння зів’яло.
Лиш древня груша із посохлих віт
Ще гливою мене обдарувала.
І сниться: бабця знову вигляда, -
Тоді за овид кликала дорога…
Вона годує сивого кота
І відганяє лихо від порога.
Тут сад старий все молиться вві сні
Тут бродять в бутлях поминальні вИна.
Все тіні рідних маряться мені -
То кличе серце, кличе Україна…
Яка гірка самотність хризантем,
Настояна на вечоровій тиші…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993224
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2023
автор: Світла(Світлана Імашева)