Дорога життя не буває прямою,
Хоч якби хотів би те кожен із нас.
Ніколи не маєш, як прагнеш, спокою
Чи то вже написаний долею глас.
Завиєш вовчицею в ніч, щоб без свідків,
Коли вже не сила терпіти печаль.
Тверезо оціниш - чужих бо наїдків
Тобі не дозволить твоя пектораль.
Душа, що в простому шукає величне,
Що прагне здобути свободу й любов.
Для тебе, звичайно, поняття це звичне -
Відчути в собі, як бурлить в жилах кров.
Для когось - поняття це збите й рутинне,
Неначе арена непевних боїв.
Для тебе, в щоденнім, - космічно-величне,
Це посаг від Всесвіту, дар від Богів.
Тобі його нести крізь злигодні часу,
Крізь бурі та грози в життєвості дні.
Усі пережити, усі баляндраси -
Яскраво світити в часи, геть, складні.
06.09.23
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993225
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2023
автор: Валентина Ланевич