Я придумав свою мову,
мову для самого себе.
Я нею думаю,
я нею мовчу,
я нею говорю́ з тобою уявною.
Буває, слів у цій мові
напада, мов крапель дощу.
А іноді в ній пусто,
як в одиночній камері.
Я тоді знов заговорюю до тебе,
і ти стаєш найріднішою,
усміхаєшся здалеку
перевернутою веселкою,
і я не витримую,
теж сміюсь...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993239
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.09.2023
автор: Мертвий дуб