Здибалися білобока
І Бузько цибатий.
Вона хитра, бо Сорока,
Він - птах мудруватий.
- Осінь вже: в тебе дилема,
Знов кличе дорога.
Нащо тобі та проблема?
Жити і тут змога!
Ти летиш в краї далекі
Від рідної хати.
Можна вдома, вам Лелекам,
Перезимувати.
Я, як тільки заморозить,
До людей тулюся.
Птицю вони добре кормлять
І я поживлюся.
Щось дадуть, а більше вкраду
І тим завжди сита,
З голоду не пропаду
Я ж біля корита.
Живу собі без мороки -
Так й зима минає...
Ти, прислухайсь до Сороки
Толк вона в цім знає.
- Хитрість зовсім не велика
Корм у курки відібрати.
Горді й чесні ми Лелеки,
Вмієм себе поважати.
Зовсім не страшна дорога,
Але так спокійно спати.
Маєм силу, крила, ноги
Знов повернемось до хати.
* *. *
Водяться такі Сороки:
Нагло, ловко обкрадають,
Хоч й корито в білобоких
Та ще усіх поучають.
Думають, так буде вічно
Й годівниця та бездонна.
Ґрати "плачуть"... на Довічне
Змінять життя закордонне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993279
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.09.2023
автор: Галина Лябук