В уяві й наяву шукаю
твої печальні карі очі.
Я з днів пустих в безкраї ночі
поміж людей за виднокрай бреду.
Примарою іду в пророчі сни,
де я до рук твоїх торкнуся
і в хвилях кучерів безслідно пропаду.
У сні, як в житі зникну, у житті знайдуся
без почуттів і без мети,
без свідків, що колись я існував, --
мені не прорости
у пам'яті твоїй між сонних трав.
Мені між сплячих берегів на дно
важезним каменем пора --
я не надихаюсь тобою.
Від перехопленого подиху душа
уперто не вмира без бою,
але втрачаються усі орієнтири
і губиться в тобі моя свідомість.
Зостанеться над прірвою поламаним пунктиром
дорога в сни про карі очі,
а я втону, упавши в чорну невідомість.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993351
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.09.2023
автор: Мертвий дуб