Не зруйнував. Не зрадив. Не порушив.
Але жорстоко ставить до стіни
Самотність, що впивається у душу,
Самотність, що вгризається у сни.
Неначе сулема отруйним паром
Все нищить, замітаючи сліди.
Рішучий видих. Щастя - незабаром...
В останню мить все буде, як завжди.
Народжений бентежною струною,
Звук мав надію в світі протиріч
На співчуття від баби кам"яної,
На сльози перехожих без облич.
Все навкруги - помірно і не дуже...
Так захопила серце восени
Самотність. Та, що врізалась у душу.
Самотність. Та, що вгризлася у сни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993407
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.09.2023
автор: Артур Дмитрович Курдіновський