Я люблю не по нарошку,
А усіх по-справжньому –
Вас, людей, цю кішку й мишку,
Всіх завжди і скрізь збагну:
Спів пташиний вранці рано
В загоряючій зорі
І захопленя цю радість
Дітлахів, дзвенячий рій.
Посмішку в світах дівчатка,
Сині зорі у очах,
Навченість ції Бабульки –
Знає все в своїх літах.
Мокрий ніс ось у собачки,
Гостя пізнього в дверях –
Якщо глянуть філософськи
Жити в світі – не дарма.
Будь весна, чи баби літо,
Будь тут осінь чи зима,
Виріши з ким буть – зі світлом
Чи обійме чорна тьма.
В третє нас тисячоліття
Роки нОві кличуть в світ,
Ви готові жить століття –
Знаючи життів магніт?
Відкриваються – хто світить,
Чистий совістю, з крильми,
А століття зустріч мітить,
Шле всім сил й Душі прилив.
Не забудь, встаючи вранці,
Сонця промінь вбачить враз,
Щоби наздогнала мудрість –
Не лукав, мій друг, не час.
Візьмуть хай любов в дорогу
Всі, живе хто на Землі.
Зодіак нам шле епоху
Назву має: «Водолій".
Я люблю не по нарошку,
А усіх по-справжньому –
Вас, людей, цю кішку й мишку,
Всіх завжди і скрізь збагну.
В’ячеслав Шикалович
15.12.2002 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993513
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.09.2023
автор: Променистий менестрель