Я молю, прошу тебе, благаю

Вилікуй  мене  своїм  мовчанням,
щоб  ніколи  більше  не  пускала
у  політ  до  тебе  слово-пташку.
Збайдужіло  сіль  насип  на  рани:
хай  пече  так  сильно  —  щоб  сльозило.

Врешті-решт,  я  відхворію.  Згине
ця  мана,  що  вабить,  як  літавку,
в  полум'я  пекельного  служіння.
Бо  ж  лечу  —  хоч  кожен  раз  і  гину,
як  проходиш  повз,  обравши  інших.

Відпусти!  Звільни!  Даруй  свободу!
Хочу  йти  вперед  і  не  шукати
схвальний  погляд  (та  його  й  немає!).
Я  молю,  прошу  тебе,  благаю:
вилікуй  мене  своїм  мовчанням!..



10.09.2023  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993535
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.09.2023
автор: Яніта Владович