Я пам’ятаю дощ отой осінній,
Якого кожна крапля падала з душі…
Ні, я не плакала, хоч і хотілось,
Бо сльози – прояв слабкості, що не кажіть.
А просто я пішла в той дощ осінній…
Пішла, щоб стати з краплями дощу в танок
І під вітрів осінніх голосіння
Шалено танцювати з ними заодно.
Пішла, щоби тебе не пам’ятати,
Побачити, як скачуть крапельки дощу,
Як сонце прагне землю оглядати
Крізь хмарами розлиту щільно сивину.
Я пам’ятаю дощ отой осінній,
І осінь я люблю, бо є оці дощі...
Осінні дні міняються на інші,
А танець під дощем живе в моїй душі…
12.12.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993585
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.09.2023
автор: Martsin Slavo