Відгадай хворобу 7
Уночі наснився жах,
Стало раптом важко спати,
Біль і важкість у рубцях –
Почали геть припухати.
На душі якась тривога,
Дратівливість і нудьга,
Хворий ледве тягне ноги,
Потом раз по раз стіка.
Днів за кілька бідолагу,
Накриває переляк,
Допікає дуже спрага,
Та от випити – ніяк!
Тільки лиш побачить воду,
Горло в спазмі заклякає,
Хоч тепленьку, хоч із льодом,
Навіть звук її лякає.
Важко вдих йому зробити,
Слина котиться додолу,
Світло, дотик, рух повітря,
Викликають знов судому.
Скочить з ліжка, ледь не б‘ється,
Одяг розрива на шмаття,
То завяє, як вовчиця,
То заплаче, як дитятя.
Сто відсотків до загину,
Призведе хвороба ця,
Тут безсила медицина,
Треба кликать панотця.
А тому, що в лісі лис,
Його цапнув, щоб він скис!
Наголошу ще раз,
Це не жарт, а справжній ....
Ще у еру фараонів,
Зустрічалась ця біда,
І у Біблії і в Торі,
Слід недуги прогляда.
Древні римляни і греки,
Теж без неї не прожили,
В своїх спогадах далеких,
Описали її вміло –
Руки трусяться не сильно,
Голова їм вторить в такт,
Наче каже «ні» постійно,
Або навпаки – «так –так».
Важко будь-що написати,
І чарчину наливать,
Добре шейкером бовтати,
І платівки міксувать.
Хворий начебто варений,
Трохи згорблений вперед,
Схожий чимсь на манекена,
В‘ялий, як загуслий мед.
Тільки ступить за поріг,
І загклякне на дорозі,
А як вже піде собі,
То спинитися не в змозі.
З часом тремор наростає,
Переходить вже на ноги,
Трохи мову відбирає,
З уст лунає тихий стогін.
Каліграфа, ювеліра,
Снайпера, перукаря,
Кишенькового злодія,
І хірурга й косаря,
Стоматолога, нарешті,
І пілота і сапера,
Скрипаля жахливий сон,
Зветься – містер .........
Їхав Боря від коханки,
Де провів безсонну ніч,
Де трудився він до ранку,
У поті чола, як піч.
Відпочив, хильнув пивка,
Ввечорі сходив у лазню,
А наступного денька,
Не до жартів стало блазню.
Його гордості предмет,
Що так полюбляють дами,
Геть утратив марафет,
І укрився пухицями.
Трохи хгодом пухирці,
Замінилися на вавки,
Боря геть зоблід в лиці,
І злякався до гикавки.
У паху розпухли гулі,
Ну, точніш лімфоузли,
Най би він поїв цибулі,
І не їздив нікуди!
А тепер ковта пігулки,
Мастить лікувальну мазь,
Ну, а нам гадати тільки,
Як назвати цю напасть?
Досить випадок банальний,
Бо це ...... генітальний.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993662
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.09.2023
автор: Костянтин Вишневський