Де ти, де гніздечко серця,
Так легеньке мов пушинка,
Тепле, лагідне, безвинне –
Днів минулих череда…
Десь у тім краю на денці,
Де хатина, сад і річка,
А в городі жде криничка,
І не стрілась ще біда…
Там дерева, трави й квіти –
Тягнуть руки, обіймають
І росою омивають,
Бо любов, вона така…
Там твої зостались міти,
Наймиліші й добрі душі,
Та святині непорушні
Вишитого рушничка…
Перещупана землиця,
Годувальниця Господня
І надійна, й благородна –
Нам дарована навік…
Краю мій, душі світлиця.
Предків там межа з хрестами.
Небо тягнеться перстами
Й зорі світять з під повік…
13.09.2023р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993744
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.09.2023
автор: Променистий менестрель